Максим Тадейович Рильський, видатний український поет-академік, перекладач, директор Інституту фольклору й етнографії Академії наук України, громадський діяч, понад 50 років працював у літературі та залишив нам велику і цікаву спадщину. Його творчість зростала на міцній основі класичної літератури та фольклору, і на цьому ґрунті розгорнувся оригінальний, самобутній голос поета. Багатий художній доробок митця позначений роздумами про життя людини, як особистості, її красу і красу природи, духовні цінності нашої епохи, пронизаний мотивами любові до усього сущого. Його поезії сповнені щирістю, відвертістю, інколи легкою іронічною усмішкою. Максим Рильський бачив суттєве, вічне у звичайному, щоденному, зовні непоетичному. Як добрий знавець класики, людина глибокої ерудиції, він широко використовував історичні та літературні асоціації, паралелі, що надало особливого колориту його художній палітрі.
Максим Тадейович Рильський був талановитою й багатогранною особистістю, і це повною мірою відобразилось у його творчості. Окрім поезії, він цікавився літературознавством, фольклористикою, вивчав світову культуру, був майстерним перекладачем із декількох іноземних мов, а також брав активну участь у громадському житті.
Свою першу збірку поезій «На білих островах» Рильський видав у п’ятнадцятирічному віці, і в ній уже було помітно великий потенціал поета. У 20-х роках ХХ століття він входив до когорти «неокласиків», художнє світобачення яких базувалося на естетичних досягненнях світової культури та несприйнятті явища масовості та невігластва в культурі сучасного їм радянського суспільства.
Мова поезій Рильського багата епітетами, метафорами, порівняннями. Поет використовує стилістичні прийоми дуже майстерно – навіть звуки у словах нагадують музику природи.
Життєвий і творчий шлях Максима Рильського складний, адже він жив у непрості часи. Його молодість прийшлась на злам епох, коли російську імперію змінила імперія радянська і стали іншими державна ідеологія та її вимоги до митця. Нова влада диктувала свої правила, існувала жорстка цензура, тому по-справжньому щирому, талановитому поетові стало неможливо виражати свої думки, почуття, ставлення, якщо вони не збігалися з офіційною ідеологією.
І, напевно, найбільша заслуга Максима Рильського як митця в тому, що він оспівував прості та найбільш важливі для людства речі – неоціненність природи, гідність людини, цінність кожної особистості, повагу до інших – те, що залишається навіки.