26 квітня 2015 року виповнюються 29-і роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції – трагедії, що сталася на українській землі та мала негативні екологічні наслідки для всього світу.

Аварія, що сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, була в першу чергу наслідком проектних недоліків в конструкції самого реактора та нехтуваня персоналом станції вимог техніки безпеки під час проведення низки планових випробувань.  Вибух, що стався внаслідок аварії, призвів до радіактивного викиду потужністю в 300 Хіросім. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною колишнього СРСР, більшою частиною Європи та східною частиною США. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого Чорнобильського реактора вдалося лише у кінці травня 1986 року шляхом мобілізації значних ресурсів та ціною масового опромінення сотен тисяч людей. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС було створено 30-и кілометрову зону відчуження, з якої евакуйовано понад 200 тисяч людей.

Чорнобильська аварія спричинила одну з найбільших екологічно-соціальних катастроф ХХ століття, призвела до забруднення радіактивними речовинами понад 200 тисяч кв. км, з яких приблизно 70% - на території України, Білорусі і Росії. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 мільйонів людей.

За свідченнями фахівців, ця трагічна подія змінила долю людства на   24 тисячі років – саме стільки триває період напіврозпаду радіактивного плутонію, та сотен тисяч вимушених переселенців з Чорнобільської зони.

На думку багатьох очевидців, аварія на Чорнобильській АЕС та офіційна реакція на неї керівництва тодішнього СРСР, у т.ч. спроби замовчування та нівелювання її катастрофічних наслідків, були серед інших причин розпаду СРСР.

Прямі затрати тільки України на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік склали понад 6 млрд. доларів США. Протягом наступних п’ятнадцяти років прямі витрати перевищили 10 млрд. доларів США, а в окремі роки сягали 8-10% Держбюджету країни.

Чорнобильська катастрофа торкнулася багатьох європейських країн,  подолання її наслідків і сьогодні потребує спільних зусиль усієї міжнародної спільноти, адже глобальний масштаб Чорнобильської трагедії не визнає національних кордонів.

З огляду на це, 20 грудня 1995 року в Оттаві було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо закриття ЧАЕС між Україною і державами Великої сімки та Європейською Комісією. Виконуючи умови Оттавського Меморандуму, Україна 15 грудня 2000 року остаточно зупинила Чорнобильську атомну електростанцію.

Через те, що реалізація конкретних проектів на ЧАЕС - ліквідація наслідків катастрофи, виведення ЧАЕС з експлуатації та перетворення об’єкту „Укриття” на екологічно безпечну систему пов’язані з великими фінансовими витратами, в Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) було відкрито рахунки для накопичення внесків країн-донорів.

Нині на рахунках Фонду „Укриття”  зібрано близько 740 млн. євро. Будівництво нового об’єкту „Укриття” над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС було розпочато у квітні 2012 року та має завершитися до кінця 2015 року. Цей об`єкт розраховано на 100 років експлуатації. Сьогодні ЧАЕС офіційно переходить до етапу зняття з експлуатації. Першим етапом зняття з експлуатації є етап „Остаточного закриття та консервації”, на реалізацію якого знадобиться 10 років.

На етапі остаточного закриття і консервації, який триватиме до 2028 року, діяльність здебільшого стосуватиметься реакторів, контурів багаторазової примусової циркуляції і суміжного обладнання блоків 1, 2 і 3 ЧАЕС. Колишні енергоблоки планується перевести в якісно новий стан, який характеризується вищим рівнем безпеки з мінімальним споживанням ресурсів у режимі тривалого зберігання. У лютому 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта „Укриття” в екологічно безпечну систему на 2015 рік.

Чорнобильська аварія 1986 року та аварія на японській АЕС „Фукусіма” у 2011 році засвідчили необхідність вдосконалення безпеки використання ядерної енергетики. Їх наслідки стали трагічним уроком для людської цивілізації та суворим попередженням щодо масштабу відповідальності, яку взяла на себе сучасна наука.

З 2003 року 26 квітня відзначається як Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.