МЗС України висловлює глибоку стурбованість з приводу ухвалення Держдумою РФ 4 грудня 2015 року закону, яким конституційний суд Росії було наділено повноваженням приймати постанови про неможливість виконання рішень міждержавних органів із захисту прав і свобод людини, прийнятих за результатами розгляду скарг, поданих проти Росії на підставі положень міжнародних договорів, стороною яких виступає ця держава.

Цей надзвичайно небезпечний крок не лише підриває систему захисту прав людини в Російській Федерації, але й завдає істотної шкоди захисту прав людини на європейському континенті в цілому. Продовжуючи курс на створення внутрішнього механізму невиконання рішень міжнародних органів у сфері прав людини, започаткований постановою Конституційного Суду РФ від 14 липня 2015 року, російська влада завдала чергового удару по системі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її центральному елементу – Європейському суду з прав людини.

Віднині мільйони осіб, які проживають на території РФ і шукають справедливості у Страсбурзькому суді, опинилися під загрозою бути позбавленими можливості отримати ефективний судовий захист від протиправних дій російської влади. Це рішення зачіпає інтереси не тільки росіян, але й 46 держав-сторін Конвенції, їхніх громадян, громадян третіх держав, осіб без громадянства, мігрантів та біженців.

Російська Федерація своїм рішенням зневажила попередженням Генерального секретаря РЄ, який ще у жовтні ц.р. року закликав російську сторону розв‘язувати проблемні питання виконання рішень ЄСПЛ без «відкритого конфлікту», що є «єдиним шляхом збереження нашого спільного загальноєвропейського правового простору». Альтернативою чому, на переконання Т.Ягланда, «є зухвалий виклик обов‘язковому характеру рішень ЄСПЛ, що стане початком кінця унікальної системи захисту прав людини».

Запровадження Росією вибіркового правосуддя є черговою спробою уникнути відповідальності за серйозні і масові порушення прав людини, які систематично вчиняються російською владою і підконтрольними їй незаконними збройними формуваннями в окупованих Криму і на Донбасі. Переконані, що посилення безкарності чиновницького апарату в Росії лише поглиблює міжнародну ізоляцію цієї країни та свідчить про її міжнародно-правовий гуманітарний дефолт за зобов’язаннями у сфері захисту прав людини.

Недоговороспроможність Російської Федерації у сфері захисту прав людини, поряд із прийняттям репресивного законодавства щодо «іноземних агентів» та «небажаних організацій», запровадженням цензури у ЗМІ та в Інтернеті, обмеженням свободи зборів, ігноруванням прав національних та інших меншин свідчить про широкомасштабний наступ російської влади на демократію, права людини і верховенство права в Росії.

Закликаємо Раду Європи й усю світову спільноту дати адекватну відповідь на цю негативну тенденцію та застосувати всі наявні політико-правові інструменти для того, щоб змусити російську владу повернутись на шлях демократичного розвитку і належного виконання своїх міжнародних зобов’язань. У цьому контексті закликаємо Комітет міністрів Ради Європи поновити політичний моніторинг виконання Росією своїх обов’язків і зобов’язань перед цією Організацією, Парламентську асамблею Ради Європи – врахувати викладену ситуацію при розгляді на сесії Асамблеї у січні 2016 року питання про продовження обмежень прав і повноважень російської делегації,Генерального секретаря РЄ - підготувати доповідь про стан демократії, прав людини і верховенства права в РФ. Глибоко переконані, що ухвалений Державною думою закон має бути оцінений Венеціанською комісією на відповідність європейським принципам та стандартам.

Довідково: Відповідно до частини четвертої статті 15 Конституції РФ «загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору».

Російська Федерація підписала і ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок чого Конвенція стала частиною її правової системи. Згідно з пунктом 1 статті 46 Конвенції договірні сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини у будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Це зобов’язання є безумовним і не знає винятків, воно повинно добросовісно виконуватись всіма сторонами, включаючи Російську Федерацію.

Відповідно до статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів учасник договору не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

Застосування положень Федерального конституційного закону від 4 грудня 2015 року для виправдання невиконання рішень ЄСПЛ означатиме порушення російською владою не тільки основних принципів міжнародного права, обов’язків та зобов’язань, взятих на себе Росією під час набуття членства в Раді Європи, але й Конституції РФ.