Викликає здивування, що російська сторона замість того, щоб шукати взаємоприйнятний формат співпраці з Україною і Європейським Союзом у новому міжнародному контексті, протиставляє секторальне співробітництво в рамках СНД євроінтеграційному курсу України. Такий підхід свідчить про політичну та економічну «короткозорість» російського керівництва і веде до ізоляції Російської Федерації на міжнародній арені.

На жаль, сьогодні ми є свідками використання інституційної та договірно-правової основи Співдружності Незалежних Держав не як майданчику для діалогу і компромісу, а як засобу примусу, спрямованого на підпорядкування України зовнішньополітичним пріоритетам Російської Федерації. Те, що від початку задумувалось як осередок співпраці рівноправних держав, сьогодні під тиском Росії трансформувалось у засіб реалізації та легітимізації її гегемонії на пострадянському просторі.

Висловлювання Прем’єр-міністра РФ стають в один ряд з іншими заявами російських чиновників і формують єдину політику Росії по відношенню до України, що має на меті завадити нашій країні самостійно зробити вибір політичної, економічної, соціальної та культурної системи координат, в рамках якої повинно жити українське суспільство, та визначити пріоритети своєї зовнішньої політики. Погрози і «поради» російських посадовців не можуть бути кваліфіковані інакше, як грубе втручання у внутрішні справи України, яке суперечить фундаментальним нормам міжнародного права та загальновизнаним принципам співжиття держав.

Методи політичного, економічного і гуманітарного тиску на Україну з метою змусити її зробити певний цивілізаційний вибір є абсолютно неприйнятними. Дух та зміст заяв офіційних представників Росії грубо порушують вимоги пункту 7 статті 2 Статуту ООН, який закріпив заборону «на втручання в справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави», та пункту 4 статті 2 Статуту ООН, який поклав на всіх членів організації зобов’язання «утримуватись в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування».

Ми закликаємо Російську Федерацію припинити оцінювати українсько-російські відносини з точки зору геополітичних категорій часів «холодної війни» та ворогуючих соціально-економічних систем. Нашим державам слід перейти до реального відкритого діалогу на основі принципів суверенної рівності, дотримання територіальної цілісності та поваги до права кожної сторони вільно обирати власний вектор розвитку. Якщо ж Російська Федерація продовжить недалекоглядний і руйнівний курс на конфронтацію, Україна залишає за собою право вжити всіх необхідних заходів для захисту своїх інтересів як в рамках Всесвітньої організації торгівлі, так і в міжнародних юрисдикційних і арбітражних органах.