11 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко Указом № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» установив в Україні День Героїв Небесної Сотні, який відзначатиметься щорічно 20 лютого.

З листопада 2013 року українці почали боротьбу за європейське майбутнє мирними акціями протесту. Очевидно, що тодішній владі не подобалася така рішучість народу. Ледь не кожен, хто брав участь у протесті, згадував слова Івана Світличного «Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?». Людей все більшало й більшало, здавалося, що центр столиці перетворився на якусь маленьку ідеальну державу, де кожен громадянин відіграє велику державотворчу роль. Настрої суспільства змінювалися в унісон з настроями тодішньої влади. Любомир Гузар сказав: «Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного – тільки вбити».

Тоді ця фраза здавалася звичайним афоризмом з глибоким сенсом, не більше… Та сталося незворотне… 20 січня 2014 року всі ЗМІ поширювали одне: «у Києві почали «працювати» снайпери. Наразі відомо про 35…60... загиблих». Сльози, страх, відчай і постійне зростання кількості загиблих – ось, що назавжди «врізалося» у пам’ять чи не кожному українцеві. Снайпери прицільно стріляли в голову, серце, шию, не залишаючи шансів медикам на надання ефективної допомоги. Кількість жертв досягла цифри 100, та це був ще не кінець. Звідси й пішла назва «Небесна Сотня». Простий українець з дерев’яним щитом у руках протистояв професійно навченому та озброєному Беркуту, а потім і снайперам.
І народ вистояв! І переміг у тій страшній та кровавій борні. Переміг ціною сотні життів. Хтось залишився без друга, брата, батька, дідуся. А хтось ще й не народився, а вже втратив тата…

У той момент Україна на повні груди вдихнула повітря, насичене горем і журбою, у той момент Україна змінилася раз і назавжди.
20 лютого 2014 року став днем початку відліку історії Нової України. Ми повинні пам’ятати цей день, тих людей, які ціною власного життя вибороли «життя» нашій державі.
Сьогодні, на жаль, боротьба триває. Але це боротьба вже тієї Нової України з агресором, який вперто не хоче визнавати нашої незалежності.

Як би там не було, але наш народ вкотре продемонстрував усьому світові героїзм, відвагу, мужність та патріотизм.Небесна Сотня – усього два слова, а скільки гордості й болю водночас поєднано у них. Українці, давайте вшануємо в цей пам’ятний день усіх, хто боровся й бореться за наше майбутнє, бо, як писав Олександр Довженко: «Ми б’ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, – за Батьківщину!»