Ілля Ілліч Мечников -  (* 3 (15) травня 1845(18450515), Іванівка Харківської губернії — † 2 (15) липня 1916(19160715), Париж) — український науковець, один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології.

За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного волоського роду. Засновником російської гілки цього роду є Ніколає Мілеску-Спетару, а прізвище «Мечников» є русифікованим «рум. Spătaru, зброєносець». Мати — Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейського письменника Лева Неваховича, родом з Летичіва.

Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.

Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).

Навчався у 2-й Харківській гімназії та на відділенні природничих наук Харківського університету (закінчив 1864 року).

1864–1867 — працював у Гессені, Геттінгені та Мюнхені.

1867 — отримав ступінь магістра зоології.

Працював у Новоросійському університеті (Одеса; 1867–1868; доцент зоології) та Петербурзькому університеті (1868–1870).

1870–1882 — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (Одеса)

1886–1887 — завідував організованою ним (разом із Миколою Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією (нині Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології).

1888–1916 — завідувач лабораторії в Інституті Пастера в Парижі (з 1905 р. — заступник директора інституту).

Почесний член Петербурзької академії наук (1902). Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 «За вивчення імунної системи».