Днями у низці засобів масової інформації з’явилися повідомлення про нібито запланований візит Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, Україна, а також про те, що візит залежить від запрошення від України.

Насправді питання не в запрошенні, а у тому, як і що мають моніторити міжнародні організації в рамках візитів в окупований Росією Крим.

Але для початку нагадаю, що українська сторона неодноразово запрошувала міжнародні організації, у тому числі ОБСЄ, відвідати Автономну Республіку Крим та м.Севастополь з метою моніторингу ситуації з правами людини на тимчасово окупованому Росією українському півострові.

Про важливість моніторингу ситуації з правами людини в Криму з боку відповідних міжнародних механізмів йдеться також, зокрема, в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, автором яких була Україна разом із більше ніж чотирма десятками країн-співавторів, «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 року та «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» A/RES/72/190 від 19 грудня 2017 року.

Україна залишається відкритою для відвідання міжнародними організаціями суверенної території України в її міжнародно визнаних кордонах, яка включає АР Крим та м. Севастополь. При цьому будь-яка міжнародна діяльність на тимчасово окупованих територіях України має здійснюватися за погодженням з українською стороною, відповідно до законодавства України та норм міжнародного права, згідно з якими Росія як держава-окупант зобов’язана забезпечувати безперешкодний доступ представників та місій міжнародних організацій до окупованого півострова.

Більше того, відповідно до норм міжнародного, зокрема гуманітарного права, окупаційна російська влада на території АРК має застосовувати законодавство України, в т.ч. положення Конвенцій і протоколів до них, стороною яких є Україна. Останнє є принциповим, оскільки Україна, коли мова йде про права людини, є стороною більшого кола багатосторонніх конвенцій, а відтак їх норми, які імплементовані в національне законодавство нашої держави, покликані забезпечити вищі стандарти, ніж в Російській Федерації. Для прикладу наведу лише те, що Росія не є стороною Протоколу до Конвенції про запобігання тортурам. Саме цей протокол передбачає механізм візитів до країн-сторін з метою здійснення контролю над порядком дотримання вимог Конвенці]. Очевидно, що питання тортур і умов утримання окупантами у в’язницях політичних бранців, кримськотатарських активістів та в цілому громадян України в АРК є більше ніж актуальним.

Про необхідність застосування законів України на території окупованого Криму йдеться і в доповідях ООН. Зокрема, у Тематичній доповіді «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» за вересень 2017 року, яка була підготовлена на виконання резолюції ГА ООН A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 
«З метою покращення становища в галузі прав людини в Криму УВКПЛ рекомендує: Урядові Російської Федерації: a) дотримуватися прав людини всіх осіб, які живуть у Криму, й виконувати зобов’язання, покладені на окупаційну державу відповідно до міжнародного гуманітарного права; b) забезпечети належний і безперешкодний доступ міжнародних місій зі спостереження за ситуацією з правами людини й правозахисних неурядових організацій до Криму згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/205; c) застосовувати у Криму українські закони згідно з резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 68/262 і 71/205;…».

Російська Федерація і надалі блокує всі спроби міжнародних організацій, в т.ч. ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО і тієї ж ОБСЄ, скористатися існуючим запрошенням України, а також виконати рішення керівних органів цих структур щодо здійснення моніторингу окупованого Криму. Натомість Москва цинічно заявляє, що вона відкрита для відвідання Криму як території Росії. Звісно така позиція не може бути прийнятною, ані для самої України, ані для міжнародних організацій, які мають керуватися як нормами міжнародного права, так і власними рішеннями, які ухвалені із дотриманням цих норм.

Тому не в запрошеннях справа, і не слід, як кажуть, перекладати з хворої голови на здорову.

Окупантам слід повернутися до дотримання норм МП, а міжнародним організаціям варто посилити ретельне і наполегливе виконання рішень щодо окупованої АРК, зокрема скориставшись вже існуючими запрошеннями. МЗС залишається відкритим для обговорення з представниками міжнародних організацій всіх деталей здійснення візитів в окупований Крим.

https://www.facebook.com/sergiy.grau/posts/10214451921749655