Dmytro Kuleba: Де б ми з вами не були, в Україні чи за кордоном, гадаю, у цей день наші серця сповнені подібних почуттів. Болю, злості та обурення. Болю через співчуття безневинним жертвам Голодомору-геноциду 1932 - 1933 років. Злості через нелюдську жорстокість, з якою Сталін та його поплічники цілеспрямовано заморили мільйони українців голодною смертю. Обурення через спроби радянської, а згодом російської влади приховати правду про цей жахливий злочин.
Трагедія Голодомору не абстрактна, а особиста. Вона не про цифри. Це мозаїка поламаних доль цілком реальних людей. І відповідальність за неї не абстрактна. Вона має цілком конкретні прізвища. Це Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар, Хатаєвич та інші.
Для нас, українських дипломатів, донесення правди про Голодомор-геноцид це ще й професійний виклик і справа честі.
Борючись за визнання Голодомору геноцидом у світі, ми боремося не лише за себе. Ми боремося і за тих, хто не міг захистити себе тоді
Наша спільна боротьба за правду триває.
Україна пам’ятає – світ визнає.
Вічна пам’ять безневинно убієнним жертвам Голодомору-геноциду.